Інші групи греків Причорномор’я

Цей підрозділ у розділі «Бібліографія» ми створили для формування більш широкого уявлення про різні групи греків, які колись перебували, або сьогодні мешкають в Україні, а також для проведення порівняльних досліджень історії та культури маріупольських греків з іншими групами греків, які склалися в Причорномор’ї, щонайменше з часів раннього середньовіччя. Зокрема, у цьому розділі представлені видання, які у загальних рисах висвітлюють історію грецьких купецьких громад України у Львові, Ніжині, Одесі, Херсоні, Миколаєві, Єлисаветграді (Кропивницькому), Бердянську та ін., а також  греків Криму і Одещини, сучасні громади яких склалися наприкінці XVIII – у першій половині ХХ ст. Зауважимо, що наприклад, грецькі купці з Ніжина зі зміною кордонів Російської імперії, змінили локацію свого проживання і торгових операцій – частина переселилася в Одесу (де побудували вул. Ніженську), а деякі переїхали до інших портових місць, можливо і до Маріуполя також. Тож дослідження міграцій і контактів серед різних громад греків України може бути ще однією цікавою ідеєю для написання наукових робіт.  

У представленій бібліографії є також інформація про грецькі громади, які колись існували на теренах сучасної Туреччини і Болгарії, адже звідти спостерігалися локальні міграції в Україну греків-понтійців і греків-фракійців у період середньовіччя і нового та новітнього часу. І мова йде не тільки про кримський період історії маріупольських греків. Так, зокрема, греки-понтійці у першій третині ХІХ ст. заснували в Маріупольському повіті с. Анадоль, а греки-фракійці – с. Бугас. Згодом ці переселенці були асимільовані місцевою маріупольською грецькою громадою, проте деякі культурні особливості в цих селах ще можна віднайти. Також греки-понтійці наприкінці XVIII – у першій чверті ХХ ст. масово емігрували з Південного узбережжя Чорного моря (Синопа, Трапезунда, Карса та ін.) у Південну Росію, Грузію і Вірменію. Ці переселенці упродовж ХХ ст. і напочатку ХХІ ст. поступово поповнювали грецькі громади України в Криму, Надазов’ї, а також у крупних обласних центрах. Вони, відповідно, принесли з собою культурні традиції як батьківщини своїх предків, так і тих місць, де вони проживали останні 100-200 років.

Вся література в підрозділі  – як авторські видання, так і збірки – розташована за кириличною абеткою; видання латинською чи грецькою абеткою містяться наприкінці списку. Зауважимо, що деякі видання (зокрема по кримській грецькій громаді XVIII-ХХ ст.) можуть повторюватися в інших підрозділах. Публікації, які зроблені після 2013 р. на тимчасово окупованих територіях України або в Російській Федерації винесені у відповідний підрозділ. 

Маємо зазначити, що наведені публікації були створені в різні історичні періоди, відповідно з різних ідеологічних позицій – російської (імперської, «руськомирської»), радянської (комуністичної), україно- або греко-центричної. Закликаємо дослідників бути об’єктивними; дотримуватися наукової етики і критично ставитися до певних висновків, оцінок і коментарів, які містяться в наведених роботах. 

Наведений перелік є дуже орієнтовним і не є вичерпним. Пропонуємо звертатися до бібліографічних довідників, наприклад, «Етнічна історія грецької спільноти в Україні» (Київ, 2003) та до бібліографії, яка міститься в зазначених у нашому переліку виданнях.

Маргарита Араджионі